Чи такий страшний синдром, як його малюють?

Моя мати, яка все життя працює бухгалтером, боїться відвідувати школу. Ні, не тому, що досі має якісь дитячі комплекси чи неприємні спогади, пов’язані з цим закладом. Її лякає сама атмосфера школи та якийсь начебто пришвидшений часовий ритм: галас, метушня, постійний рух. «У мене одразу, - скаржиться вона, - частішає дихання та прискорюється серцебиття». Якби справа була тільки в цьому! Уся наша діяльність у школі – суцільний стрес (сподіваюсь, колеги, Ви не будете заперечувати). Тут і необхідність постійно бути «у формі», швидко реагувати на непередбачувані (а часом навіть екстремальні) ситуації, численні «мушу, треба, не встигаю», широке коло обов’язків і ще більший ступінь відповідальності, постійний тиск з боку адміністрації, незадоволених батьків, контролюючо-перевіряючих органів… А що в результаті? Перевтома, роздратованість, апатія, виснаженість,  відчуття безпорадності та власної некомпетентності. Чи це вже є ото сумнозвісне «професійне вигорання», про яке тільки-но й чути останнім часом?

Зайшла на Методичний портал, а там також:  «Чи відчуваєте Ви професійне (емоційне) вигорання у вашій роботі вчителя?» Спробуємо з’ясувати детальніше, що ж собою являє цей стан.   

Синдром вигорання включає  в себе три основні складові:

-  емоційну виснаженість - відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою;

- деперсоналізацію - цинічне відношення до роботи та до її об'єктів;

-  редукцію професійних досягнень - виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

Більш докладно можна прочитати тут. Цікаві й глибокі роздуми містить стаття Оксани Онищенко з красномовною назвою "На однім крилі".

Цікаво визначити свій рівень емоційного вигорання? Це можна швидко зробити за методикою Бойка.

Як усе ж таки не «вигоріти» на роботі? Серед численних рекомендацій психологів я виокремила 9 найбільш, як на мене, ефективних:

1. Правильно плануйте свій час.

Визначте основні цілі та завдання вашої професійної діяльності на певний період; зіставте їх пріоритетність; складіть розклад виконання справ; навчіться казати «Ні!»; делегуйте свої повноваження; доручайте завдання іншим; визначайте те, як ви розподіляєте свій час.

2. Слідкуйте за харчуванням.

Скорегуйте харчування, зробіть його збалансованим, насиченим вітамінами й мінералами (особливо протистресовими вважаються магній та вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої  (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій).

3. Рухайтесь.

Регулярно робіть фізичні вправи, адже достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика сприяють звільненню від негативних емоцій (так само, як і будь-яка хатня робота).

4. Учіться розслаблятися безмедикаментозними методами.

Тривалий сон, спілкування з природою й тваринами, баня і водні процедури (вода чудово змиває будь-який негатив), масаж, рух, танці, музика, медитація, йога, аутогенне тренування, фіто- й ароматерапія та багато іншого допоможуть вам відновити внутрішню гармонію та рівновагу.

5. Розважайтесь.

Іноді необхідно втекти від життєвих проблем і розважитися. Знайдіть заняття, що було б захоплюючим і приємним.

6. Визнайте і прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставить перед собою абсолютно недосяжні цілі. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності, незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте перед собою цілі, які зможете досягти.

7. Створіть групу соціальної підтримки.

Дуже важливим є почуття того, що тебе приймають та люблять таким, яким ти є, а не тому, що ти можеш що-небудь зробити для когось. До групи соціальної підтримки можуть увійти ваші друзі, члени сім'ї, з якими ви духовно близькі і з якими поділяєте свої радощі, проблеми, острахи та любов. Включіть до групи соціальної підтримки і ваших колег, затоваришуйте з ними, організуйте спільне позитивне проведення часу.

8. Зберігайте історію ваших перемог.

Бережіть листи, листівки, електронні повідомлення, подяки, все, що ви отримували від тих, хто був приємно зворушений вашою педагогічної та людської роботою, ставленням, чесністю. Це можуть бути послання від учнів, батьків, вчителів, адміністрації. Це стане своєрідною «педагогічною аптечкою» у важкі моменти педагогічної кар'єри.

9. Будьте позитивною особистістю.

Не критикуйте інших. Учіться хвалити інших за ті речі, що вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих,  звертайте увагу на позитивні моменти життя і вмійте бути вдячними за них.

Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.

А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,

Побачив другий – весна давно!..

Дивились двоє в одне вікно.  (з Інтернету)

І наостанок. Запобігання перегоранню - це частина нашої вчительської роботи. Складно бути піднесеним, якщо втрачається натхнення. А робота без радості тільки пришвидшує вигорання. Пам'ятаймо, що у нас є життя і за межами школи. Не забуваймо, що ми живемо не лише заради своїх учнів, але й заради себе. Тож любімо себе і будьмо здорові!

Гординська І.В.