Муки творчості, або Про що писати?

Як зробити свій сайт цікавим для відвідувачів? Переконана, що цим питанням переймалося не одне «покоління» блогерів-початківців. Адже найголовніше на сайті, погодьтесь, зовсім не дизайн, а саме зміст статей, ті роздуми і сумніви, з якими автор виходить до читача, сміливі ідеї, що, може, не зовсім впевнено пропонуються для загального обговорення. Вирішивши створити власний сайт, почала (і це цілком логічно, чи не так?) зі знайомства з порадами для початківців, яких чимало в мережі. От хоча б ці:

12 советов начинающим блоггерам по развитию своего сайта 

5 різновидів статей, які оживлять ваш блог

13 запитань, які слід задати собі перед публікацією в блозі

Дещо розвиднілось. Проте одразу виникає запитання: якщо сайт тематичний (педагогічний, приміром), то чи означає це автоматично, що писати я мушу виключно «розумні» речі, пов’язані з українською мовою та її викладанням?

Доволі часто відвідую сайти колег-освітян, величезна кількість яких (сайтів, а не освітян), на жаль, створені нашвидкуруч, для «галочки» (до чергової атестації?), заповнені лише частково якоюсь стандартною інформацією. Нецікаво. А скільки покинутих! Таке враження, що їх автори забули, що залишили по собі слід у мережі, а випадкові відвідувачі ще час від часу переходять сюди за посиланнями пошуковиків. Як це характеризує таких педагогів чи цілі освітні заклади, Ви і самі здогадуєтеся. Про помилки на сторінках – окрема тема. Про яку довіру та повагу до такого вчителя може йти мова? Нехай у нього хоч 15 сертифікатів чи винагород на сайті вивішено. Це ж просто вирок. Тут без варіантів. Поважайте своїх читачів, використовуйте хоча б автоперевірку орфографії! Не хочу нікого образити, бо, напевно, ще не маю права критикувати чи засуджувати когось, не створивши нічого свого. Це просто думки «вголос». Проте на сайтах, у які вкладено душу, ентузіазм, творчий потенціал і величезну кропітку працю автора, хочеться затриматися довше, навіть якщо вони не стосуються безпосередньо мого предмету, а присвячені вивченню географії чи, скажімо, методиці викладання в початкових класах.

Мені набагато цікавіше «бачити» живого автора, який не обмежується виключно робочими матеріалами, а не боїться викладати свої думки, перетворюючи блог на своєрідний публічний щоденник. Чому б не поділитися враженнями від розрекламованої книги чи знайденої в Інтернеті цікавої статті? Або ж посміятися разом над кумедним випадком, що стався з Вами минулого тижня? Пофілософствувати над якимись глобальними питаннями?  Чи для цього краще використовувати соціальні мережі, бо формат педагогічного сайту не дозволяє таких «сторонніх» вкраплень?

А що з цього приводу скажете Ви, шановні читачі? Діліться своїми думками в коментарях, буде приємно почути Ваші міркування.

Гординська І.В.